20 серпня на районному стадіоні "Колос” відбувся щорічний футбольний турнір на кубок нашого земляка генерал-майора П. В. Грозінського. Із самого ранку Петро Васильович зустрівся з дітьми працівників райвідділу міліції, вручив їм спортивну форму. Перед початком змагань, у яких брали участь сім збірних команд (УМВС України в Житомирській області, УДАІ, ЖУПППМ, Андрушівського, Житомирського та Попільнянського РВ, Бердичівського МВ), футболістів та вболівальників привітали голова районної державної адміністрації Б. В. Мазур та генерал-майор П. В. Грозінський, який подарував юним спортсменам дитячо-юнацької спортивної школи спортивну форму та м’ячі. Організатори змагань - начальник Андрушівського РВ УМВС України в Житомирській області В. Г. Бенедюк, начальник відділу у справах сім’ї, молоді та спорту райдержадміністрації Ю. А. Олексюк зробили все, щоб змагання пройшли в атмосфері дружби та взаєморозуміння. Варто відзначити, що боротьба була цікавою і напруженою. Гравці показали добру фізичну підготовку, вміння знаходити вихід із нестандартних ситуацій. Перше місце та перехідний кубок виборола команда УМВС України в Житомирській області, другою була команда Житомирського райвідділу міліції, третє місце посіла команда ЖУПППМ. Футбольна команда Андрушівського РВ УМВС зайняла четверте місце. За друге й третє місця командам були вручені кубки, відзнаки одержали кращі нападаючий та воротар. Нагороди вручав генерал-майор П. В. Грозінський (фото).

Марія КОБИЛЯНСЬКА

Нещодавно голова районної державної адміністрації Б. В. Мазур, начальник відділу у справах сім’ї, молоді та спорту Ю. А. Олексюк і Маломошківецький сільський голова А. Л. Шелепа побували в Олімпіади Василівни Кіптенко та вручили їй посвідчення «Мати-героїня». Доля подарувала цій невтомній трудівниці четверо синів і донечку, яким вона разом з материнським молоком передала любов до праці. Пишається матуся своїми дітьми - старший Василь живе в Мінську, служив в прикордонних військах, Володимир - генерал, начальник управління Служби безпеки України, Сергій - підполковник, служить в штабі армії Росії, учасник подій в Чечні. Микола живе в Житомирі, трудиться у великому тепличному господарстві. Тетяна - капітан служби безпеки України. Часто з’їжджаються на гостину до матері діти та внуки, допомагають обробляти город, доглядати за садом, а вона радіє їх успіхам.

Марія ОЛЕКСЮК

«Заквітчана вінком калини й жита, умита життєдайною водою синьооких плес, осяяна мальовничою веселкою вишиваних рушників, зустрічає наша незалежна Україна свій славний 20-річний ювілей», - такими словами розпочала ведуча урочистості з нагоди незалежності України та обласного свята декоративно-ужиткового мистецтва «Рушники мого краю», яке 24 серпня проходило в міському парку Андрушівки.

23 серпня, коли український народ відзначав День Державного прапора, напередодні 20-ї річниці Незалежності України працівники прокуратури району святкували новосілля.

Голова облдержадміністрації Сергій Рижук, голова обласної ради Йосип Запаловський, Житомирський міський голова Володимир Дебой, начальник Південно-Західної залізниці Олексій Кривопішин, перший заступник генерального директора "Укрзалізниці” Сергій Болоболін 22 серпня відправили у перший рейс електропоїзд сполученням Житомир-Київ-Житомир. Очільник області Сергій Рижук, виступаючи на урочистому відкритті електрифікованого руху на дільниці Житомир-Київ, зазначив: "Сьогодні на Житомирщині відбувається широкомасштабна подія. Як сказав у своєму щорічному посланні до українського народу Президент Віктор Янукович, ми стаємо на шлях розбудови і залізниць, і автошляхів, і всієї соціальної інфраструктури”. Сергій Рижук висловив щиру вдячність залізничникам за чітку і злагоджену роботу, за подарунок до 20-річчя Незалежності України. Завдяки встановленню швидкого електросполучення між Житомиром і Києвом, впевнений Сергій Миколайович, будуть розвантажені автошляхи. Швидкісний електропотяг заощадить час пасажирів, кошти, це значно безпечніший вид транспорту порівняно з автомобільним. Житомир вже має гарний, ошатний залізничний вокзал, днями буде відкрито велику транспортну розв’язку під Житомиром, у напрямку Новограда-Волинського триває будівництво семи кілометрів сучасної дороги. У найближчих планах - реконструкція шляхопроводу біля автовокзалу. Керівники області і залізниці перерізали символічну стрічку і урочисто відкрили електрифікований маршрут. Вони здійснили першу поїздку електропоїздом швидкого сполучення до станції Бистри. На дільниці встановлено рух приміських електропоїздів та електропоїздів підвищеного комфорту, які забезпечать перевезення пасажирів з Житомира до Києва за півтори години. Салони вагонів поїзда обладнані напівм’якими сидіннями, кондиціонерами, люмінесцентним освітленням, інформаційними табло та системою пожежної охоронної сигналізації. Щоденно електричка відправлятиметься з Житомира о 6.17 і прибуватиме на Київський вокзал о 7.51. Електропоїзд у зворотному напрямку буде вирушати з Києва о 18.04 і прибувати до Житомира о 19.38. Переваги у цьому виді приміських перевезень очевидні, їх відчують також мешканці Житомирського, Андрушівського, Коростишівського, Брусилівського та Попільнянського районів.
Управління з питань внутрішньої політики
та зв’язків з громадськістю облдержадміністрації

70 років тому 19 серпня, в день великого православного свята Спаса, коли в церквах святили яблука, груші, мед та обжинкові вінки, у лісі, в урочищі Демченка, фашистські окупанти розстрілювали андрушівчан єврейської національності та активістів містечка... Коли відгриміли останні постріли Великої Вітчизняної війни та країна трохи встала на ноги після повоєнної розрухи, частину останків розстріляних комуністів перезахоронили на Андрушівському кладовищі. Після 1953 року єврейською громадою при допомозі органів місцевої влади були впорядковані чотири могили, де захоронені розстріляні комуністи та чоловіки єврейської національності, а також п’ята могила з розстріляними 252 єврейськими жінками та 25 дітьми. На них були встановлені бетонні пам’ятники-пірамідки. У 2009 році з ініціативи жіночої ради району (голова Г. І. Білецька) при фінансовій підтримці Народної Партії (голова обласної організації Народної Партії М. М. Рудченко) на місці трагедії було встановлено гранітний пам’ятник «Мати і дитина». По обидва боки від могил викарбувані прізвища жертв Холокосту Андрушівського району. Історія цих святих місць не залишає байдужими ні дорослих, ні дітей. Щорічно 9 травня поклонитись останкам і вшанувати пам’ять розстріляних приходять андрушівчани, учні місцевих шкіл. А 19 серпня, в день трагедії, сюди звідусіль з’їжджаються рідні та близькі розстріляних, всі ті, кого торкнулася страшна трагедія. Хочеться висловити слова щирої вдячності президії районної ради жінок, учнівському колективу Андрушівської гімназії (директор А. Л. Михайловська), колективу Андрушівського відділення Житомирської дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль” (начальник Н. М. Фещук), які допомагають гіідтримувати в належному стані могили.

Тетяна Ломберг
м. Андрушівка

Україна - це земля з чарівною піснею і мудрими, талановитими людьми. Наша Гарапівка - маленька часточка її, яку ми любимо і щороку на Маковея проводимо традиційне свято села. Нинішні урочистості співпали з відзначенням 20-річчя Незалежності нашої держави, тому із цією подією ми й привітали усіх присутніх. Сцена клубу потопала в різнобарв’ї осінніх квітів. Дівчата в національних костюмах винесли святковий коровай, із словами великої шани і вдячності звернулися до хліборобів, жителів села і гостей. Відкрив свято і привітав присутніх в залі сільський голова О. М. Опанасюк. А потім традиційно вшановували сельчан різних професій. Музичні вітання звучали для медичних працівників, учителів, листонош, торговельних працівників, держслужбовців, депутатів. Хвилиною мовчання вшанували тих, хто в роки Великої Вітчизняної війни загинув у боях з ворогом. Пом’янули добрим словом воїна-афганця Віталія Миколайовича Бернадина. Не обійшли увагою ювілярів, наймолодшого жителя села та його батьків.Гарно і змістовно розповів про свято Маковея настоятель Гарапівської церкви отець Павло. Під час концерту звучали пісні у виконанні фольклорно-етнографічного ансамблю «Пилипиха», глядачі щиро аплодували майбутнім зірочкам великої сцени Каріні і Маріні Згуровським, Наталії Калінчук, учасникам драматичного гуртка Наталії Терещенко І Майї Русинюк, братам-гумористам Івану і Сергію Циганчукам, учням Іванні Русинюк, Юлі Козачук, Юлі Поліщук, Толі Захлєбному, Вові і Олі Опанасюкам, Руслану Чорнобилю і Даші Колодніцькій. Наприкінці всі учасники концерту сфотографувалися на пам’ять. Велике спасибі нашій незмінній ведучій Оксані Колодніцькій, яка наприкінці свята запросила присутніх скуштувати святковий коровай.

Ольга Трохимчук,
зав. клубом с. Гарапівка

Незаперечним є той факт, що одним з найдосвідченіших керівників у сільськогосподарській галузі нашого району є Сергій Васильович Маліновський. Щороку на його полях достигають добірні врожаї зернових, ріпаку, овочів, картоплі, сюди їдуть за досвідом аграрії з усієї України.

Цвіте літо яскравим дивом жоржин, троянд, гладіолусів, а за тиждень-другий і осінь підфарбує світ своїм чарівним пензлем, добавить світла й золота, а потім заплаче сумними дощами… А поки така краса навколо! Зачарувала вона мене і біля оселі Валентини Олексіївни і Михайла Леонтійовича Веровчуків, що мешкають на затишній вулиці Павлова, що в Андрушівці. Приковували зір гордовиті троянди, що червоно горіли на клумбі, а неподалік своїми очицями змовницьки зиркали на світ фіалки. Наче сторожа стояли неподалік височенні соняхи, що за сонцем крутили своїми золотими головами. І ось я в оселі. О диво! Тут все цвіло яскравими барвами веселки. На серветках, подушках і подушечках, рушниках аж очі вбирали маки, піони, ромашки, кручені паничі. Тільки спочатку вони розцвітали на візерунках, в уяві та в душі Валентини Олексіївни, а потім її вправні руки терпляче клали на полотно хрестик за хрестиком - так одна за одною народжувалися її вишиванки. - Скільки я їх уже вишила - не порахувавти. Вишиваю дітям, родичам, друзям. Жодної не продала - дарую на день народження, на свята чи просто на згадку, - ділиться В. О. Веровчук. - Люблю зробити приємне людям. Дарма, що багато часу витрачаю на своє захоплення. Валентина Олексіївна вишиває змалку, любов до цієї справи, мабуть, передалася їй у спадок з молоком матері, яка творила дива з ниток, гарною вишивальницею була і бабуся Текля. - Колись не було стільки узорів, як тепер, журналів, то батько запрошував для мами художників, аби ті малювали картини для вишивок. А тепер я передплачую журнал «Узори вишивок». Жінка простягнула мені паку гарно ілюстрованого видання, а потім показала своє багатство - нитки. Їх було дуже багато! І яскравих, і спокійних відтінків, які розцвітали потім квітами, вражали замислуватими узорами на подушках, серветках. Валентина Олексіївна згадує, як бігала на роботу, бо працювала 37 років технологом на Андрушівському спиртозаводі, де, до речі, трудився і її чоловік. Встигала ще й все поробити вдома і двох донечок виховували, які закінчили із золотими медалями школу, з відзнакою вузи. Тепер живуть і працюють в Києві, подарували їм з чоловіком двох внучок - Олю і Машу. - А ось, - жінка показує мені білосніжні рушники, вишиті червоними і чорними нитками, - ночами вишивала на весілля дочкам - Марії і Людмилі. На щастя, на долю від щирого і люблячого материнського серця дарувала своїм дітям. Нехай бережуть як сімейну реліквію, бо вона сама досі, як зіницю ока, зберігає два мамині рушники… Звернула увагу на кілька вишитих хрестиком ікон, взятих в рамочки. Вони стояли рядочком на найбільш видному і почесному місці. На них - Ісус Христос, Святий Миколай, Божа Матір «Почаївська», Покрова Пресвятої Богородиці, ангел-охоронець. Скільки праці вкладено в кожну. Як вдало підібрані кольори і відтінки. - Ікони я довго не наважувалася вишивати, бо казали, що то гріх. - коментує Валентина Олексіївна. - Запитала дозволу у священика - той благословив на добру справу. Жінка щиро зізналася, що ніколи не сяде вишивати, коли важко на серці, особливо що стосується ікон. Насамперед щиро помолиться Богу, попросить у нього допомоги і з доброю, світлою душею береться за роботу. І коли вже розпочала щось творити, то сидітиме ночами, поки не закінчить. Секретів майстерності майстриня не таїть - вишивати навчила дочок, подруг, сусідок і знайомих. Вона щиро хоче, аби і в них цвіли хати вишиванками. Нехай і в неї швидко і рівненько лягають на полотно маленькі хрестики яскравих і радісних відтінків.

Валентина Василюк